11

Метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Застосування конкретного виду примусових заходів медичного характеру залежить від сукупності трьох критеріїв: медичного (характер і тяжкість захворювання), юридичного (тяжкість вчиненого діяння) та соціального (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). Ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 221/6664/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що за ухвалою місцевого суду щодо особи застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної установи із загальним наглядом.

Як вбачається з ухвали місцевого суду, під час визначення виду примусового заходу медичного характеру суд послався на те, що особа згідно з висновком експерта судово-психіатричної експертизи страждає хронічним психічним захворюванням. У період вчинення інкримінованого діяння за своїм психічним станом він не був здатний усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними.

Водночас у період вчинення інкримінованого діяння він не перебував у тимчасово хворобливому стані. На данний час за своїм психічним станом особа не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Місцевий суд дійшов висновку, що інкриміноване суспільно небезпечне діяння вчинено останнім у стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, у зв’язку з чим з метою обов’язкового лікування та запобігання вчинення особою суспільно небезпечних діянь слід застосувати до останнього примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу із загальним наглядом.

За ухвалою апеляційного суду рішення місцевого суду змінено. У часті застосування примусового заходу медичного характеру ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має врахувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру:  медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе  чи інших осіб).

При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Водночас метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

ВС зауважив, що відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд у разі застосування таких заходів має визначити їх вид.

ВС наголосив, що доводи касаційної скарги законного представника та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині застосування примусових заходів медичного характеру норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

Верховний Суд залишив ухвалу Донецького апеляційного суду про застосування примусових заходів медичного характеру без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, які дії не можуть вважатися опором поліцейському.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.