7

Відшкодування понесених витрат, пов’язаних із прибуттям в судове засідання: практика ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №Н/806/1943/18, в якій досліджував питання відшкодування понесених витрат, пов’язаних із прибуттям в судове засідання.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив:

– визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови, оформленої листом, у наданні особи дозволу на розроблення проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду згідно з поданою заявою;

– зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надати особі дозвіл на розроблення проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням “для сінокосіння та випасання худоби” орієнтовною площею 45 га згідно з поданою заявою.

Житомирський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Пізніше, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Житомирського адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив додаткову постанову, якою задовольнив заяву про розподіл судових витрат. Стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дерджгеокадастру у Житомирській області понесені витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, що пов’язані із прибуттям до суду, у сумі 5 002 (п’ять тисяч дві гривні) 85 копійок.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до ч.  1 ст. 135 КАС України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Розмір витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб’єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним транспортом.

Також ВС зауважив, що положеннями ч. 3 ст. 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов’язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних із розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, – стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (Постанова №590).

Постановою від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (Постанова № 98).

ВС наголосив, що відповідно до п. 1 п. 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Представник позивача – адвокат, на підтвердження понесених витрат, пов’язаних із прибуттям в судове засідання 31 липня 2019 року надала: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанцію про купівлю дизельного палива, розрахунок відстані по маршруту м. Київ – м. Вінниці – м. Київ, що складає 535 км, розрахунок витрат на переїзд м. Київ – м. Вінниця – м. Київ, який становить 535 км*7,5 л/100 км (витрати пального 40,13)*24,99 грн/л (вартість ДП згідно з чеком) = 1002,85 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що витрати представника позивача, пов’язані з прибуттям у судове засідання 31 липня 2019 року, підлягають відшкодуванню в розмірі 1002,85 грн.

Посилання скаржника на пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір добових у межах України визначається в сумі не більше  0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день відрядження, є безпідставними, оскільки вказаною нормою передбачено розмір добових в межах України, тоді як добові витрати це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника у відрядженні, а не витрати, пов’язані з переїздом.

ВС зазначив, що правильність застосування Постанов №590 і №98 під час вирішення питання щодо відшкодування витрат, пов’язаних зі переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників підтверджується також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, що є порушенням правил адвокатської етики.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій