Для встановлення періоду перебування особи під слідством і судом, за який вона має право на відшкодування моральної шкоди, необхідно вважати моментом початку перебігу такого періоду є винесення слідчим постанови про порушення відносно ооби кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК, а моментом закінчення – закриття кримінальної справи у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17.
Обставини справи
Особу було визнано винною у вчиненні злочину, але потім постановою суду кримінальну справу по її обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК, було закрито у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Особа зазначала, що на час проведення слідства та суду, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися, оскільки жоден роботодавець не хотів брати на роботу особу, відносно якої здійснюється провадження у кримінальній справі, також вона не могла займатися підприємницькою діяльністю у зв’язку зі скасуванням свідоцтва на право зайняття нею. Вона особисто та її сім’я перебували у постійному стресі у зв’язку з можливим арештом їх майна та втрати житла.
Так, особа звернулася до суду щодо відшкодування майнової шкоди 313 854,60 грн та 3 108 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позиція ВС
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Частиною третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом.
Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Зазначене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Саме такий правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
Оскільки відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, апеляційний суд не мав підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно до пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” якого мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.
Ураховуючи наведене, не є таким, що грунтується на вимогах закону і висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно брати за основу як розмір середньої заробітної плати по регіону (місто Мукачево).
Доводи касаційної скарги прокуратури Закарпатської області щодо неправильного встановлення судами попередніх інстанцій періоду перебування позивачки під слідством і судом, за який вона має право на відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд вважає їх частково обгрунтованими, оскільки моментом початку перебігу такого періоду є винесення слідчим постанови від 17 січня 2011 року про порушення відносно особи кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК, а моментом закінчення – закриття кримінальної справи у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (постанова Свалявського районного суду Закарпатської області від 2 березня 2017 року), а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди за повних 73 місяці, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на час розгляду справи, що становить 344 779,00 грн. (73 місяці х 4 723 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2020 року).
За таких обставин, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення її розміру з 369 600,00 грн до 344 779,00 грн. з мотивів, викладених у мотивувальній частині зазначеного судового рішення.
