Звільнення державного службовця з підстав не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав державного службовця.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 400/262/19.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просив суд:

1) визнати протиправними і скасувати наказ ДФС України «Про звільнення особи»;

2) визнати протиправним і скасувати наказ Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області «Про оголошення наказу ДФС України «Про звільнення особи»;

3) поновити позивача на посаді заступника начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області;

4) стягнути з ГУ ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Кодекс законів про працю України у випадку скорочення штату покладає на роботодавця обов’язок працевлаштувати працівника, запропонувавши йому іншу роботу, з урахуванням освіти, кваліфікації і досвіду. Позивач наголошує, що відповідач вибірково пропонував йому вакантні посади, які не були рівнозначними його посаді, тоді як рівнозначні посади, хоча і були вакантними, йому не пропонувались.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, скорочення чисельності або штату працівників, які в подальшому зумовили звільнення позивача.

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у встановлений строк повідомив позивача про наступне вивільнення, що підтверджується підписом у попередженні. Позивачу пропонувались вакантні посади для подальшого працевлаштування, однак, посада начальника створеної Березанської ДПІ, яка за функціональними обов’язками фактично відповідає посаді начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ, позивачу запропонована не була.

З матеріалів справи встановлено, що на наступний день після попередження позивача про наступне звільнення, відповідачем прийнято наказ ГУ ДФС про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад у структурних підрозділах ГУ ДФС у тому числі і на посаду начальника Березанської ДПІ Очаківського управління.

ВС зазначив, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача на посаду, яка відповідає посаді, на якій він працював, у новоствореному підрозділі. Таким чином, відповідач не виконав свого обов’язку щодо працевлаштування позивача при реальній можливості його здійснення.

За таких обставин, ВС погодився з висновками судів попередній інстанцій про наявність у спірних правовідносинах порушень з боку відповідачів щодо установленої законом процедури звільнення позивача.

ВС наголосив, звільнення державного службовця з підстав не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав державного службовця.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін. 

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи поновлять працівника на роботі, якщо його було звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Також ми писали, з чим пов’язується виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.