11 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 200/13595/19-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таке рішення касаційного суду було мотивоване необхідністю відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 1 та 2 листопада 2016 року (справи № 812/627/15, 812/636/15), з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 192-VIII («Про забезпечення права на справедливий суд») у частині виплати судді щомісячної доплати за вислугу років.

Згадані постанови Верховного Суду України містять правовий висновок, згідно з яким з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі дійшла висновку про наявність підстав для відступу від наведеного вище правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України у справах № 812/627/15, 812/636/15, з огляду на таке.

Спірним питанням у цій справі є обмеження прав позивача в отриманні з дня набрання чинності Закону № 192-VІІІ доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, яку вона отримувала до набрання чинності вказаним Законом.

Так, частиною п`ятою статті 129 Закону № 2453-VI («Про судоустрій і статус суддів», стара редакція) було, зокрема, встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків за наявності стажу роботи до 5 років.

28 березня 2015 року набув чинності Закон № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, були урегульовані статтями 133 і 135 Закону № 2453-VI.

Частиною першою статті 133 зазначеного Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі:

за наявності стажу роботи більше 3 років – 15 відсотків,

більше 5 років – 20 відсотків посадового окладу,

більше 10 років – 30 відсотків посадового окладу,

більше 15 років – 40 відсотків посадового окладу,

більше 20 років – 50 відсотків посадового окладу,

більше 25 років – 60 відсотків посадового окладу,

більше 30 років – 70 відсотків посадового окладу,

більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу.

На час призначення позивача на посаду судді була чинна редакція Закону № 2453-VI, яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років – 15 відсотків, більше 5 років – 20 відсотків, більше 10 років – 30 відсотків, більше 15 років – 40 відсотків, більше 20 років – 50 відсотків, більше 25 років – 60 відсотків, більше 30 років – 70 відсотків, більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України статті 53 Закону № 2453-VI у згаданій вище редакції та статті 54 Закону № 1402-VIІІ, обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є, зокрема, відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською діяльністю, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

Відповідно, держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону № 192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом № 192-VІІІ складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року (справа № 805/152/16-а), та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі.

Водночас з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 192-VIII у частині виплати судді щомісячної доплати за вислугу років Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 1 та 2 листопада 2016 року (справи № 812/627/15, 812/636/15).

 Обставини справи

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог указала на протиправне ненарахування їй управлінням ДСА за періоди з 5 до 31 березня 2015 року та з 6 квітня до 31 жовтня 2016 року щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу та просила суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити зазначену доплату з урахуванням індексації.

Обґрунтовуючи позов, зазначила, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним Законом право на отримання такої щомісячної доплати не втратили.

Таким чином, нові умови виплати щомісячної доплати за вислугу років як складової частини суддівської винагороди застосовуються до відносин з оплати праці тих суддів, які отримали право на суддівську винагороду після 29 березня 2015 року, тобто після набуття чинності Законом № 192-VIII.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року, позов задовольнив. 

Раніше Верховний суд визнав законним встановлення автономного опалення та відключення від внутрішньобудинкових мереж.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.