У справі № 480/313/19 до окружного адміністративного суду подано позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про відмову в наданні у власність земельної ділянки.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу міської ради залишив без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду та постанову апеляційного адміністративного суду – без змін.
Як встановлено судами в ході розгляду справи, управлінням архітектури та містобудування міської ради погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража ОСОБА_1. Земельну ділянку сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоєно кадастровий номер. У оскаржуваному рішенні міської ради не зазначено недоліки проєкту, а також не міститься жодних посилань на порушення вимог законів України. Посилання скаржника на те, що земельна ділянка знаходиться на території, де розміщення індивідуальних гаражів не передбачено, та яка використовується для організації проїзду до гаражних кооперативів, спростовуються висновком управління архітектури та містобудування міської ради по проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів, відповідно до якого земельна ділянка розташована на вільній від забудови території, відповідає Плану зонування території міста, затвердженого рішенням міської ради, та не суперечить іншим вимогам чинного законодавства, а тому проєкт землеустрою погоджений. Проєкт землеустрою також містить висновок експерта державної експертизи, про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва індивідуальних гаражів.
У касаційній скарзі відповідач (міська рада) посилався на те, що місце розташування земельної ділянки, яку хоче набути у власність позивачка не відповідає вимогам нормативно-правових актів, генеральному плану міста та іншій містобудівній документації.
Згідно з планом зонування території міста, затвердженим рішенням сесії міської ради, запропонована для відведення земельна ділянка знаходиться на вільній від забудови території, де розміщення індивідуальних гаражів не передбачено.
КАС ВС, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проєкту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку.
Не можна відмовити у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Єдиною підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою може бути лише те, що проєкт землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.
При цьому перевірка на відповідність проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проєкту.
Отже, на думку колегії суддів КАС ВС, рішення міської ради прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.
