Судам під час розгляду спорів про повернення батькам дитини, яка була відібрана від них без позбавлення батьківських прав, необхідно перевірити всі обставини, які можуть бути перешкодою для повернення дитини батькам, а батькам навпаки необхідно довести, що відпали перешкоди, які стали підставою для відібрання дитини. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 400/936/18 за позовом особи до Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області як органу опіки та піклування про повернення малолітніх дітей.

Обставини справи

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач вказувала, що є матір’ю трьох малолітніх дітей. За рішенням суду у неї відібрано її дітей без позбавлення батьківських прав, стягнено аліменти на їх утримання. Розпорядженням районної державної адміністрації дітей передано на виховання її матері. Суд встановив, що позивач веде тверезий спосіб життя, зауважень з боку медпрацівників за останні 9 місяців до неї немає. За даними медичних установ, позивач на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Водночас є висновок відповідача про недоцільність повернення малолітніх дітей матері. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено, повернено жінці малолітніх дітей, які були відібрані за рішенням суду, припинено стягнення аліментів за цим рішенням.

Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій з огляду на таке. Відповідно до статті 170 СК України для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Верховний Суд зазначив, що дитина не може бути повернена одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з одним із цих батьків є небезпечними для її життя, здоров’я і морального виховання.

Суд встановив, що жінка відвідує дитячий садочок, спілкується з вихователем про розвиток та поведінку своїх дітей. Постійно присутня на дитячих ранках. Водночас, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, усупереч вимогам процесуального закону, не надали належної оцінки доводам та не оцінили надані відповідачем докази про те, що позивач не створила умов для проживання дітей та що у неї немає можливості для належного матеріального утримання дітей. Отже, на думку Суду, суди нижчих інстанцій не здійснили повний, всебічний та об’єктивний розгляд справи, не надали оцінку наявним у справі доказам, зокрема актам обстеження умов проживання позивача, не навели мотивів їх прийняття чи відхилення, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи. Постановою Верховного Суду рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.