Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 911/73/20 та встановив, що  в контексті  ч. 5 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено право учасника вимагати бухгалтерські документи без обмеження їх переліку та видів.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «І» про зобов’язання вчинити дії щодо надання належним чином завірених копій документів, які стосуються діяльності товариства, за наведеним позивачем переліком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником відповідача та звернувся до товариства з вимогою надати документи. Однак відповідач у порушення приписів ст. 4, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не надав на запит позивача документи, ухиляється від виконання цього обов’язку, чим порушує корпоративні права позивача.

Рішенням господарського суду Київської області позов задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено його резолютивну частину в новій редакції. Позовні вимоги задоволено частково.

Висновок Верховного Суду

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач як учасник звертався до Товариства з вимогою щодо надання йому документів про діяльність товариства. Вимога була отримана відповідачем 11.11.2019.

Суди встановили, що запитувані позивачем у вимозі документи відповідають наведеному в ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» переліку.

Встановивши, що товариство не виконало свій обов`язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача, врахувавши, що надання визначених позивачем документів є обов’язком товариства у відповідності до приписів ст. 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положень статуту Товариства і, відповідно, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту права позивача на отримання інформації про діяльність товариства.

При цьому Верховний Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо часткового задоволення позову, оскільки за положеннями ч. 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передумовою для надання запитуваних документів, визначених частиною першої цієї статті, є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів. 

Враховуючи той факт, що позивач вимагає надати частину документів «за весь період діяльності з 10.03.2009», датою кінця цього періоду, за який вимагається надання документів, слід вважати дату отримання вимоги Товариством – 11.11.2019.  Оскільки саме факт порушення ч. 4 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо ненадання в десятиденний строк копій відповідних документів і є порушенням корпоративних прав позивача.

Також ВС зазначив, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що в частині вимог щодо надання документів «за останні три роки» відповідний період слід розраховувати за три роки до моменту отримання вимоги відповідачем, таким чином цей період складає з 11.11 2016 по 11.11.2019.

Доводи скаржника про те, що вимога про надання документів бухгалтерського обліку відсутня в чинному законодавстві, вже були відхилені апеляційним господарським судом з посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким в контексті з ч. 5 даної статті передбачено право учасника вимагати бухгалтерські документи без обмеження  їх переліку та видів.

ВС наголосив, що посилання скаржника на ймовірну недобросовісність дій позивача та загрозу зловживання отриманою інформацією, не спростовують того факту, що позивач є чинним учасником Товариства і він має безумовне право на отримання визначеної законом інформації щодо діяльності товариства.

Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій, що ненадання відповідачем запитуваної позивачем інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства.

Встановивши, що обов’язок відповідача надати позивачу документи, які останній просить в позовній заяві, передбачено законодавством, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з наведених вище підстав.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо неналежного розгляду скарги громадянина.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.