На сьогодні особливості державного регулювання цін на товари підприємств, які мають монопольне становище у разі зловживання ним, регулюється Постановою КМУ №135 від 1995 року. Зміни до цього документу вносили лише двічі і також доволі давно – у 2001 та 2002 роках. Більше того, Міністерство розвитку економіки вважає, що цей документ «не відповідає нормам діючого законодавства та не ураховує світовий досвід». У зв’язку з цим урядовці розробити новий проект Порядку запровадження державних регульованих цін.

Отже, цей Порядок визначає запровадження державних регульованих цін на товари суб’єктів господарювання, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у зловживанні монопольним становищем. Таке зловживання може полягати у встановленні завищених цін на рівні, який був би неможливий за умови наявності конкуренції, а також застосування різних цін чи умов для подібних замовників без об’єктивно виправданих на те причин. Варто відзначити, що це регулювання не поширюється на ціноутворення платежів за комунальні послуги.

Відповідно до галузі та типу товарів і послуг рішення про встановлення державного регулювання ціни ухвалюють наступні органи:

• Загальнодержавні товарні ринки – Мінекономіки;
• Ринки ліків та медичних виробів – МОЗ;
• Ринки телекомунікаційних послуг – НКРЗІ;
• Регіональні товарні ринки, крім вищезгаданих – місцеві державні адміністрації та Рада Міністрів АРК.

Втім, жоден із цих органів не може запровадити державне регулювання самостійно, для цього необхідно буде дотримуватися наступної процедури.

Спершу, Антимонопольний комітет має виявити порушення та ухвалити рішення про визнання вчинення порушення економічної конкуренції. Після виявлення такого порушення та ухвалення відповідного рішення службовці комітету зобов’язані у 10-денний строк надіслати це рішення одному з вищезгаданих органів реагування для запровадження подальших дій.

Далі відповідний суб’єкт регулювання протягом 5 днів має почати розгляд питання про доречність запровадження регульованих цін та надіслати підприємству, діяльність якого знаходиться під питанням, запит на наступну інформацію:

• пояснювальну записку до розрахунку цін;
• обсяги виробництва та/або реалізації товарів за попередній та базовий періоди, очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;
• розрахунок рівнів цін на планований період;
• розрахунок планованих витрат та динаміку фактичних витрат за попередній та базовий період, очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;
• розрахунок планованого прибутку з урахуванням суми капітальних інвестицій на планований період та динаміку відповідних показників за попередній, базовий і на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;
• інвестиційну програму (план капітальних інвестицій);
• копії фінансової звітності (за попередній звітний період).

Крім того, у запиті суб’єкт регулювання також може вимагати іншу інформацію, пов’язану із розрахунками рівнів цін та витрат. Підприємство зобов’язане надати відповідь у встановлений у запиті строк, але не раніше ніж за 10 днів.

Після надходження відповіді (чи її відсутності у встановлений строк) суб’єкт регулювання ухвалює рішення щодо доцільності запровадження регульованих державою цін. Під час ухвалення рішення до уваги обов’язково беруть наступні фактори:

• можливість вступу на ринок інших суб’єктів господарювання, які здатні ефективно конкурувати із суб’єктом господарювання, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
• можливість усунення негативних наслідків зловживання монопольним (домінуючим) становищем для споживачів без запровадження державних регульованих цін;
• негативні наслідки запровадження державних регульованих цін для функціонування ринку та їх співвідношення з очікуваними позитивними наслідками для споживачів від їх запровадження.

Так само Порядок передбачає три випадки, за яких державно регулювання цін не запроваджується за будь-яких обставин. Отже, держава не втручатиметься у ціноутворення, якщо: протягом 2 місяців з моменту отримання відповіді від підприємства-порушника на ринок заходять нові підприємства; негативні наслідки можна усунути протягом 2 місяців; негативні наслідки від запровадження державного регулювання перевищують позитивні. Прив’язка до 2-місячного терміну встановлена також і в якості мінімального часу з моменту ухвалення рішення АМКУ, після якого можна встановлювати державне цінове регулювання. Тривалість державного регулювання цін на певному ринку не може перевищувати 120 днів.

Загалом, у порівнянні з чинним регулюванням (яке пропонується визнати таким, що втратило чинність), має ряд переваг. Так, із «загальнодержавних ринків» виокремлено медичні та телекомунікаційні ринки. Крім того, новий документ краще визначає ряд процесуальних моментів, чинний Порядок містить лише вимогу до регулятора ухвалити рішення протягом 20 днів, всі інші строки не визначені. До того ж у пропонованому документі визначені фактори, які обов’язково треба брати до уваги, а також причини, за яких рішення про державне регулювання ухвалювати не можна, що також ставить пропонований Порядок у вигідніше положення.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що генеральні прокурори майже 40 штатів звернулися до суду проти Google за порушення антимонопольного законодавства США.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.