Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 359/9293/18.

Обставини справи

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування. Позовна заява мотивована тим, що після смерті її сина, відкрилась спадщина. Спадкодавець заповіту не залишив, тому спадщину після його смерті прийняли дружина, малолітній син, мати та батько померлого.

Позивач вважала, що дружина повинна бути усунута від спадкування, оскільки вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, який у силу своєї хвороби тривалий час знаходився в безпорадному стані і не міг самостійно пересуватися, потребував сторонньої допомоги та значних коштів на своє лікування.

Зазначала, що з початку хвороби сина з 2016 року тільки вона доглядала за ним у своїй оселі, оскільки відповідач відмовила у догляді за чоловіком у подружжя вдома, а щоб знайти кошти на його лікування позивач вимушена була продати рухоме і нерухоме майно та на отримані кошти здійснювала лікування.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем фактично було підтверджено як перебування спадкодавця в безпорадному стані, так і необхідність в отриманні ним у зв`язку з цим сторонньої допомоги. Наведене не заперечувалося відповідачем по справі. У той же час для усунення відповідача від спадкування судом має бути встановлене ще й ухилення останнього від надання такої допомоги. У ході розгляду справи було встановлено як факт надання матеріальної допомоги відповідачем своєму чоловіку, так і надання фізичної допомоги в його догляді. Не заперечувала цих обставин і сама позивач, підтверджуючи це в судовому засіданні в ході розгляду апеляційної скарги, вказувала на надання такої допомоги й відповідач.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Також ВС наголосив, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

ВС зазначив, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року  у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред’явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, возову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою  підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

ВС підкреслив, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець перебував допомоги саме від відповідача, а остання, у свою чергу, умисно ухиляється від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення права на спадкування.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, судами не встановлено ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю. Крім того, позивач не навела доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що зміна думки щодо відмови від спадщини у зв’язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.