У справі №804/4573/17 позивач просив апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступними причинами:
– постанова суду першої інстанції від 06.12.2017р. була прийнята у порядку письмового провадження, отже позивач не був обізнаний про результат розгляду справи. Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції було отримано позивачем 09.03.2018р.;
– директор позивача з 07.03.2018р. по 20.03.2018р. перебував у щорічній відпустці. Представник позивача з 05.03.2018р. по 22.03.2018р. знаходився у відрядженні. Головний бухгалтер позивача, який в повній мірі володів питаннями, що були предметом спору, в період з 30.12.2017р. по 25.04.2018р. знаходився на лікарняному.
Апеляційна скарга була відправлена по пошті до апеляційного суду 30.03.2018р.
Позивач стверджував, що об’єктивні обставини не давали змогу представникам позивача своєчасно бути обізнаними про факт отримання постанови суду першої інстанції, ознайомитися з її змістом, отримати доступ до матеріалів справи для підготовки обґрунтованої та змістовної апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску позивачем строку апеляційного оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Позивач з цим не погодився та подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2020р. у справі №804/4573/17 було задоволено касаційну скаргу позивача, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції вказав, що не погоджується з висновком апеляційного суду, що вказані позивачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження через відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією по справі, стосуються організації роботи підприємства та не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так, позивачем надано до суду докази на підтвердження вказаних обставин (копії наказу на відрядження, листків непрацездатності, посвідчення про відрядження тощо).
Судова колегія вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку з аналізу наданих доказів та фактичних обставин, оскільки надані докази засвідчують об’єктивну неможливість вчасно звернутися до суду, що не пов’язано з організацією роботи позивача.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до наданих позивачем доказів він був обмежений у можливостях подати підписану уповноваженою особою апеляційну скаргу в установлений КАС України строк для апеляційного оскарження.
