Якщо потерпілий на запит органу досудового розслідування добровільно надає документи, що містять доказову інформацію, то звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів у такому випадку необов’язкове. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №761/480/19.

Обставини справи

Чоловіка визнано винуватим за те, що він, зайшовши за барну стійку ресторану, вчинив крадіжку грошових коштів з каси, однак був помічений адміністратором закладу. Розуміючи, що його дії стали явними, незважаючи на зауваження та вимогу зупинитися, утримуючи при собі викрадені грошові кошти, залишив ресторан. В основу обвинувачення було покладено, зокрема, такий доказ, як відеозапис з камер внутрішнього спостереження ресторану, який було добровільно надано директором та який, на думку захисника, визнано речовим доказом у позапроцесуальний спосіб.

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва громадянина Білорусі засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України (грабіж) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання визначено рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 14 листопада 2018 року.

Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін. Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій. ККС не погоджується з доводами у касаційній скарзі про те, що відеозапис з камер спостереження отримано у позапроцесуальний спосіб, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відеозапис з камер внутрішнього спостереження ресторану було добровільно надано директором ресторану на запит слідчого. Ураховуючи викладене, а також те, що кримінальний процесуальний закон не забороняє слідчому звертатися із запитом, а потерпілому у відповідь надавати органу досудового розслідування документи, що містять доказову інформацію, звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до відповідних документів у цьому випадку не є обов’язковим.