У сучасній практиці проведення досудового розслідування існує ціла низка різноманітних методик проведення допиту. Умовно їх можна розділити на дві великі групи: методики, що спираються на обвинувальний підхід, і методики, спрямовані на збір об’єктивної інформації про всі обставини справи.

Дослідження свідчать, що наразі обвинувальний підхід в Україні домінує. Саме його ми розуміємо як «традиційний» допит. Натомість методи, орієнтовані на збір повної інформації від учасників кримінального провадження, можна об’єднати у спільну групу — «Процесуальне інтерв’ю».

Процесуальне інтерв’ю пройшло тривалий шлях від однієї уніфікованої концепції до різноманітних моделей, які мають свої національні та методологічні особливості. Їх можна класифікувати залежно від домінування одного з підходів до опитування:

• класичні моделі процесуального інтерв’ю, які повністю заперечують застосування обвинувального підходу: PEACE та KREATIVE;
• гібридні моделі — дозволяють використовувати обвинувальний підхід за певних умов: REID, PHASE;
• спеціалізовані моделі — орієнтовані на опитування окремих цільових груп: NICHD, WISCI

У цій статті ми опишемо різні моделі процесуального інтерв’ю та порівняємо між собою різні підходи.

PEACE — базова модель, яка започаткувала процесуальне інтерв’ю у кримінальному провадженні, розроблена наприкінці 70 років ХХ ст. у Великобританії. Її запровадження мало на меті перехід від обвинувальної моделі допиту до інтерв’ю, орієнтованого на всебічний збір інформації.

PEACE — абревіатура, що складається з назв етапів цієї моделі, яких має дотримуватися кожен інтерв’юер.

Саме на цій моделі базується національна модель процесуального інтерв’ю, розроблена українськими експертами. Детальніше про це ми писали у статті «Процесуальне інтерв’ю як нова практика для українських правоохоронців».

Коротко нагадаємо, з яких етапів складається ця модель:

• планування та підготовка — отримання максимальної кількості базової інформації про справу, інформації про особу, визначення мети інтерв’ю;
• встановлення психологічного контакту та роз’яснення процедури проведення інтерв’ю;
• виклад обставин — вільна розповідь опитуваного та можливість поставити уточнювальні запитання: на цьому етапі найпоширенішими техніками, які застососовують інтерв’юери, є «вільне пригадування» (Free Recall) та «управління розмовою» (Conversation Management), спрямовані на структурування бесіди та отриманої інформації. Мета етапу — дізнатись якомога більше інформації про всі обставини справи, надавши можливість людині самостійно викласти її точку зору. Це найголовніший етап процесуального інтерв’ю, тому інтерв’юер повинен уникати перебивання та перестрибування з однієї теми на іншу;
• завершення — інтерв’юер підбиває підсумки інтерв’ю, уточнює правильність трактування отриманої інформації, пересвідчується, що з допитуваною особою поводилися гідно та що вона готова співпрацювати надалі у разі необхідності;
• оцінка — як отриманої інформації, так і самого інтерв’ю. Необхідно оцінити, чи було досягнуто цілей і завдань інтерв’ю, якість його проведення, переглянути підхід до розслідування на основі отриманої під час інтерв’ю інформації.

KREATIVE — норвезька модель, яка виникла на початку ХХІ століття. Натхненні англійською моделлю інтерв’ю PEACE норвежці вирішили удосконалити та пристосувати до вимог власного законодавства нову методику допиту, що отримала назву KREATIV. У Норвегії, як і в Англії, були поширені випадки зізнань у вчиненні кримінальних правопорушень особами, які не скоювали цих злочинів. Запровадження моделі KREATIV мало на меті знищити культуру «щиросердних» зізнань, які були результатом маніпулятивних та жорстоких тактик допиту слідчими, а також сприяти отриманню максимально точної, актуальної та надійної інформації доказового характеру.

KREATIV — це абревіатура цінностей і принципів методології моделі, яких має дотримуватися кожен інтерв’юер.

Норвезька модель має багато спільних етапів із британською моделлю:

Етап планування та підготовки до інтерв’ю

На цьому етапі слідчі повинні ретельно вивчити матеріали провадження та визначити потенційні докази. Для кожного доказу необхідно сформулювати всі можливі розумні пояснення-гіпотези. Далі розробити теми та питання для обґрунтування (чи спростування в ході інтерв’ю) альтернативних гіпотез (мета полягає в дослідженні того, чи здатен підозрюваний у своєму поясненні надати протилежні докази тим, які свідчать проти нього, що може спричинити зміну підозри стосовно такої особи).

Етап встановлення контакту

Цей етап є початком фактичного проведення процесуального інтерв’ю, де учасники вітають одне одного, слідчий інформує допитувану особу про її права та обов’язки, мету, завдання, процедуру та нормативне регулювання проведення інтерв’ю.

Ця стадія є вирішальною для налагодження взаємозв’язку у подальшій комунікації, а тому для слідчого важливо правильно побудувати розмову та скласти перше враження, яке сприятиме подальшій бесіді.

Етап активного розуміння

Включає в себе вільну розповідь, під час якої визначається тема та події для розповіді, а також особа надає пояснення без жодних зупинок чи переривань з боку слідчого. Далі слідчий може ставити уточнювальні запитання, використовувати когнітивний підхід та заперечувати підозрюваному за наявності розбіжностей. Слідчим рекомендовано підводити підсумки за результатами вільної розповіді, що дозволяє перевірити, чи правильно слідчий зрозумів підозрюваного під час інтерв’ю, та підтвердити увагу з його боку до пояснень особи.

Завершальний етап

На цьому етапі відбувається узагальнення отриманої інформації, завершення інтерв’ю та закінчення запису.

Етап оцінки

На цьому етапі проводиться оцінка ефективності інтерв’ю, досягнення цілей.

Модель KREATIV розроблено для інтерв’ювання лише підозрюваних осіб. Особливість моделі полягає у застосуванні методу «стратегічного використання доказів», побудованого на емпіричних методах наукового пізнання. Детальніше про цей метод ми писали у статті «Пізнє розкриття доказів підвищує ефективність допиту».

До гібридних моделей можна віднести REID-модель, модель «Когнітивного допиту», PHASE та R.A.P.I.D.

Ці моделі лише частково використовують методи та прийоми процесуального інтерв’ю та не відповідають його філософії.

REID-модель (Reid Technique) було розроблено на початку 50-х років XX століття в США американським психологом та колишнім працівником поліції міста Чикаґо Джоном Рейдом і кримінологом Фредом Інбау. 1962 року вийшло друком перше видання посібника «Кримінальний допит і зізнання», яке надалі перевидавалося кілька разів. У третьому виданні запроваджено дев’ятикроковий метод допиту, спрямований на отримання зізнання підозрюваних. Автори техніки вважають, що багато кримінальних справ (навіть розслідуваних найкваліфікованішими поліцейськими департаментами) можуть бути розкриті лише шляхом зізнання підозрюваного або на підставі інформації, отриманої від опитування інших підозрюваних. Техніка REID передбачає розмежування таких понять, як інтерв’ю (interview) та допит (interrogation).

Цю техніку широко розкритикували через високий рівень самообмов внаслідок її застосування (особливо серед підлітків), а також через використання і виправдання хитрощів та обману під час спілкування з підозрюваним.

У Канаді протягом останніх двох десятиліть використовується модель з назвою «Когнітивний допит» або «Судовий допит». Ця модель «м’якша», ніж чиста методика REID, що використовується в США, але вона більш стверджувальна (або напружена), ніж модель PEACE. Переважно вона поєднує багато методів техніки REID, проте дозволяє детективам, які вважають, що перед ними «не той» підозрюваний, відступити, а не наполягати на визнанні допитуваним провини. Водночас модель передбачає застосування психологічного тиску на підозрювану особу з боку слідчого у випадках, коли останній впевнений у наявності переконливих доказів провини підозрюваного. Зокрема, у таких випадках слідчий може відмовлятися слухати про будь-яке заперечення участі підозрюваного у злочині та ігнорувати те, що, на його думку, є брехнею або спробою підозрюваного відсторонити себе від злочину, коли докази протилежного є переконливими.

Така модель вважається юристами та представниками ЄС «промиванням мозку» і намаганням психологічно маніпулювати підозрюваним та викликати емоційний розлад, який призведе до визнання провини. Аналогічною до «когнітивного допиту», хоча ще м’якшою, є модель слідчого інтерв’ю PHASE, яку нещодавно запровадила на практиці Королівська канадська кінна поліція (як розвиток британської моделі PEACE). Ця модель чітко розмежовує необвинувальний та обвинувальний підходи. Необвинувальний підхід розглядається як бажаний, однак обвинувальний підхід може бути необхідним під час конкретного інтерв’ю, але лише в тому разі, якщо є беззаперечні докази провини.

До спеціалізованих моделей процесуального інтерв’ю можна віднести дві: NICHD — міжнародний протокол інтерв’ювання дітей, та WISCI — протокол інтерв’ювання жертв і свідків терористичних актів.

NICHD-модель. Протокол розробив Національний інститут охорони здоров’я та розвитку людини (NICHD), Ізраїль. Він ґрунтується на дослідженні розвитку дітей з пізнавальними та комунікативними здібностями, а також на методиках допиту, які підвищують здатність дітей надавати точну інформацію про минулі події.

Протокол охоплює всі етапи інтерв’ю в ході розслідування. У вступній фазі інтерв’юер представляється, уточнює завдання для дитини (необхідність докладно описувати події та розповідати правду), а також пояснює основні правила та очікування (тобто що дитина може і повинна сказати: «я не пам’ятаю», «не знаю», «я не розумію», — або, якщо потрібно, виправляти інтерв’юера). В багатьох юрисдикціях правоохоронні органи зажадали включення кількох питань, спрямованих на те, щоб перевірити, чи діти розуміли різницю між справжніми та хибними твердженнями.

Фаза встановлення психологічного контакту після вступного етапу включає дві стадії. Перша призначена для створення спокійної, сприятливої атмосфери для дітей, встановлення взаємозв’язку між дітьми та інтерв’юерами. На другій стадії дітям пропонують описати нещодавно пережиту нейтральну подію. Цей «тренінг» призначений для ознайомлення дітей зі стратегіями та методами розслідування, що застосовуються на основній фазі. При цьому слідчий демонструє очікуваний від дитини конкретний рівень деталізації розповіді.

У перехідній частині між початковими та основними етапами інтерв’ю використовуються підказки, що дозволяють ідентифікувати цільові події без нав’язливості, та підказки, які є настільки відкритими, наскільки це можливо. Інтерв’юер лише переходить до деяких ретельно сформульованих і все більше орієнтованих підказок (послідовно), якщо дитина не може визначити цільову подію. Тільки після завершення вільної розповіді інтерв’юер переходить до прямих запитань (цілеспрямовані запитання щодо викладу, які стосуються деталей, згаданих раніше) і запитує інформацію за певними категоріями (час, зовнішній вигляд тощо). Наприклад: «коли це сталося?» або «що сталося?». Якщо найважливіших деталей усе ще не вистачає, інтерв’юери ставлять закриті питання з обмеженими відповідями (переважно «так/ні») або питання з вимушеним вибором, що стосуються нових питань, які раніше не вдалося вирішити.

WISCI-модель. Метою цього протоколу є проведення великої кількості інтерв’ю зі свідками/потерпілими протягом нетривалого часу.

Початковий контакт між слідчою групою та свідком може відбутися невдовзі після інциденту, або в лікарні, або після того, як свідок повернувся додому. Де б не відбувся початковий контакт, це перша можливість для слідчих оцінити психологічний стан свідка та його комунікаційні потреби. Якщо свідок перебуває під опікою медичного працівника (з метою отримання психологічної підтримки) або може потребувати такої підтримки, дуже важливо провести консультацію лікаря або психолога щодо можливості проведення інтерв’ю до його початку.

Ця модель орієнтована на швидке опитування великої кількості свідків, які до того ж можуть перебувати в стресі, мати поранення. Інтерв’ювання за такою моделлю, на відміну від інших, може відбуватися відразу на місці вчинення теракту, в лікарні або вдома у свідка чи потерпілого.

Отже, процесуальне інтерв’ю — це група структурованих моделей комунікації, спрямованих на збір всебічної інформації щодо обставин скоєння злочину. Найуспішнішими моделями, рекомендованими у світі, є моделі PEACE та KREATIV, які виключають будь-який тиск на особу. Моделі REID і PHASE більш наближені до «традиційного допиту», та, незважаючи на структуру, більшою мірою спрямовані на отримання зізнання від допитуваної особи. В сучасній світовій практиці використання цих моделей не рекомендується та часто засуджується як правоохоронцями, так і адвокатами.

Але у всіх моделей є спільні риси: обов’язкова структура, ретельна підготовка, зокрема і підготовка місця проведення інтерв’ю, та етап оцінки результатів, який має на меті оцінити не лише отриману інформацію, а й техніку проведення інтерв’ю для подальшого вдосконалення навичок правоохоронців.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.