Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду по справі № 1-27/13 відмовився відновлювати втрачене кримінальне провадження.

Мотивами для такого рішення суду стало таке.

З матеріалів судового провадження вбачається, що кримінальна справа за обвинуваченням громадянина та інших осіб перебувала на розгляді Ленінського районного суду м. Луганська за правилами КПК України 1960 року і постановою цього суду, залишеною без зміни апеляційним судом, була направлена прокурору Луганської області для додаткового розслідування, після чого відсутні відомості про прийняття органом досудового розслідування будь-яких рішень, у тому числі й про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 2 вересня 2014 року, яким визначено територіальну підсудність кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами, територіальну підсудність у кримінальних справах/провадженнях, які раніше перебували на розгляді в Ленінському районному суді м. Луганська, визначено за Сватівським районним судом Луганської області.

Однак за повідомленням в.о. керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області від 17 квітня 2020 року № 8/221/2020 кримінальна справа № 1-27/13 до зазначеного суду з Ленінського районного суду м. Луганська не передавалася (а. п. 56).

Як зазначено у листі заступника прокурора Луганської області від 16 квітня 2020 року № 21-285вих-20, у зв`язку із захопленням адміністративної будівлі прокуратури області у м. Луганську незаконними збройними формуваннями документи та матеріали стосовно кримінальної справи № 1-27/13 у працівників прокуратури області відсутні (а. п. 54).

Громадянин, посилаючись на ст. 527 КПК України, звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а саме постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2013 року, якою вищевказану кримінальну справу направлено на додаткове розслідування, та ухвали апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року, якою цю постанову залишено без змін.

Вирішуючи питання, порушені в заяві, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що норми КПК України 1960 року втратили чинність із набранням законної сили КПК України 2012 року, Перехідними положеннями якого не передбачено порядку розгляду заяв про відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи, розгляд якої відбувався за правилами КПК України 1960 року. До того ж останній взагалі не передбачав процедури відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи.

За таких обставин, з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, зважаючи на те, що нормами Розділу VII чинного КПК України 2012 року така процедура передбачена, суди обох інстанцій обґрунтовано вважали за можливе застосування цієї процедури за аналогією також і щодо справ, які розглядалися за правилами КПК України 1960 року. За даних обставин з такою позицією цілковито погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 524 КПК України 2012 року визначено умову відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, відповідно до якої відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду. Згідно зі ст. 526 КПК України 2012 року заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

Однак громадянин просив відновити матеріали кримінальної справи, розгляд якої не закінчився ухваленням вироку, а справу направлено на додаткове розслідування. Водночас нормами КПК України 2012 року не передбачено можливості відновлення матеріалів кримінального провадження, яке не завершилось на підставі остаточного рішення суду.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що розгляд кримінальної справи не було завершено, вирок судом не ухвалено, а справу направлено на додаткове розслідування, судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про відновлення втрачених матеріалів.

Раніше ККС розтлумачив, які правила призначення покарання підлягають застосуванню, якщо засуджений до повного відбуття покарання вчинив новий злочин.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.