Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду по справі № 233/8772/19 роз’яснив, в якому випадку висновок щодо застосування норми права втрачає актуальність.

Відповідно до положень п. 7 § 3 Розділу 4 Закону України 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Термін «висновок щодо застосування норми права» вказує на те, що такий висновок має похідний характер від норми права і не може зберігати обов’язковий характер після внесення змін та/чи доповнень до відповідної норми права, які істотно змінюють її зміст, або після її скасування.

Протилежний підхід по суті надавав би висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права більшої юридичної сили, ніж сама правова норма, якої він стосується, і означав би, що суди повинні ігнорувати внесені законодавцем зміни аж до моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду нового рішення про відступ від попереднього висновку Верховного Суду України. Однак це очевидно суперечить не лише цілям наведеного вище положення Закону України 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, але й здоровому глузду.

Таким чином, вимоги п. 7 § 3 Розділу 4 Закону України 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII про необхідність звернення до Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, явно не стосуються випадків, коли такий висновок втрачає актуальність внаслідок внесення уповноваженим суб’єктом правотворення істотних змін до відповідної норми права, або її скасування.

Положення п. 7 § 3 Розділу 4 Закону України 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII передбачають особливий порядок відступу від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, а не від кожного висловленого ним аргументу на користь такого висновку.

Раніше ККС пояснив, в якому випадку відновлення втраченого кримінального провадження виключається.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.