7

Сільськогосподарське підприємство має в користуванні землі сільськогосподарського призначення, надані для виробництва сільськогосподарської продукції. Дані землі сільськогосподарське підприємство орендує за договором суборенди у первісного орендаря, платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Чи має право сільськогосподарське підприємство включати доходи від продукції, вирощеної на суборендованих землях до частки сільськогосподарського виробництва для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку?

Порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку регулюється Главою 2 Податкового кодексу України № 2755-VI в редакції від 04.07.2013р.
Згідно зі ст.302 вказаного Кодексу, об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Порядок оренди земельних ділянок регулюються ЗУ «Про оренду землі» № 161-XIV в редакції від 04.07.2013. Відповідно до ст.8 вказаного закону, договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Звертаємо увагу на те, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.
Пунктом 3 Підрозділу 10 Податкового кодексу України № 2755-VI в редакції від 04.07.2013р. встановлена пріоритетність Податкового кодексу перед іншими законодавчими актами щодо правил справляння податків, зборів.
Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов’язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.
Дане положення закріплене також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2614/12/13-12від 28.12.2012 р. – будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Однак, звертаємо Вашу увагу, що право користування земельною ділянкою має бути зареєстроване у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року із змінами і доповненнями.
На підставі вищевикладеного – сільськогосподарське підприємство має включати до частки сільськогосподарського виробництва для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, лише ті доходи від продукції, які вирощені на землях, право користування якими зареєстроване у відповідності до чинного законодавства.

Джерела:

1. Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №422-VII від 4 липня 2013 року)
2. Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №406-VII від 4 липня 2013 року)
3. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №406-VII від 4 липня 2013 року)
4. Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 2614/12/13-12від 28.12.2012 р

Відповідь: Порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку регулюється Главою 2 Податкового кодексу України № 2755-VI в редакції від 04.07.2013р.
Згідно зі ст.302 вказаного Кодексу, об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Порядок оренди земельних ділянок регулюються ЗУ «Про оренду землі» № 161-XIV в редакції від 04.07.2013. Відповідно до ст.8 вказаного закону, договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Звертаємо увагу на те, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.
Пунктом 3 Підрозділу 10 Податкового кодексу України № 2755-VI в редакції від 04.07.2013р. встановлена пріоритетність Податкового кодексу перед іншими законодавчими актами щодо правил справляння податків, зборів.
Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов’язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.
Дане положення закріплене також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2614/12/13-12від 28.12.2012 р. – будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Однак, звертаємо Вашу увагу, що право користування земельною ділянкою має бути зареєстроване у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року із змінами і доповненнями.
На підставі вищевикладеного – сільськогосподарське підприємство має включати до частки сільськогосподарського виробництва для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, лише ті доходи від продукції, які вирощені на землях, право користування якими зареєстроване у відповідності до чинного законодавства.

Джерела:

1. Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №422-VII від 4 липня 2013 року)
2. Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №406-VII від 4 липня 2013 року)
3. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із останніми змінами внесеними згідно із Законом України №406-VII від 4 липня 2013 року)
4. Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 2614/12/13-12від 28.12.2012 р

Джерело