Рішення ВС у справі №279/3970/18 https://cutt.ly/ggDa7Xk
Позивачка у справі №279/3970/18 просила суд негайно відібрати у відповідача їх малолітню дочку і повернути їй за місцем проживання.
Зазначила, що чоловік дитину не доглядає і не дозволяє з нею бачитись. При цьому органом опіки та піклування визнано за доцільне встановити місце проживання дочки з матір’ю.
КЦС позов задовольнив, обґрунтувавши таким.
Малолітня дитина має проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно волею сторонніх осіб або одного з батьків. Якщо така особа змінить місце проживання дитини, заінтересована особа може подати позов про її повернення.
Виключенням є дві ситуації, за яких суд не буде задовольняти позов:
- повернення створюватиме небезпеку для життя та здоров’я дитини;
- обставини змінилися так, що ці дії суперечитимуть її інтересам.
Ст.162 СК містить презумпцію правомірності поведінки того з батьків, з ким проживала дитина. Якщо інший вважає умови непридатними для дитини, то способом захисту прав є позов про зміну її місця проживання. Якщо відповідач доведе, що той, з ким проживала дитина, жорстоко поводився з нею і тримав у небезпечних умовах, у позові повинно бути відмовлено.
КЦС звернув увагу, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від її прав і інтересів на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу мають бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об’єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі не встановлено:
- обставин, які б створювали небезпеку для життя та здоров’я дитини або суперечили її інтересам;
- протиправну поведінку матері щодо дочки.
Отже, підстави для відмови у поверненні дитини за попереднім місцем проживання відсутні.
