У середині січня після ряду тарифних протестів уряд дійшов висновку про потребу встановити граничну вартість одного кубометру газу на рівні 6,99 грн. До того різниця між найвищим і найнижчим тарифом – ціною Нафтогазу – становила понад 1,5 рази. Яке обґрунтування ціни у 10,8 грн за м3 було у ТОВ «Львівенергозбут» (крім бажання побільше заробити), сказати важко. У будь-якому разі далеко не всі постачальники намагалися витиснути побільше зі своїх клієнтів, а тому постало резонне питання про те, що буде із ринком газу в умовах такого регулювання?

Адже яким може бути ринок, де гранична вартість зафіксована на рівні найнижчої пропозиції? Очікувалося, що після відповідного рішення уряду ціна на газ у всіх постачальників зафіксується на визначеній позначці у 6,99 грн, адже це буде максимально можливий заробіток для всіх постачальників. Це ж, у свою чергу, означало б фактичне згортання ринку газу, на ринку залишилася б лише одна цінова пропозиція. Втім, сталося не зовсім так, як гадалося.

Абсолютна більшість постачальників – 55 компаній з 63 або ж 87% – дійсно встановили граничний тариф у 6,99 грн для своїх клієнтів. За інформацією Інтерфаксу, більшість газзбутів вирішили просто не напружуватися – гуртом закуповувати газ у Нафтогазу і перепродавати населенню з прибутком близько 40 копійок за куб. Втім, знайшлися компанії, які вирішили докласти зусиль і спробувати не дати ринку газу померти.

Отже, станом на лютий 2021 року 8 компаній на ринку пропонують ціну, яка нижча за встановлений максимальний тариф. При цьому, у 5 компаній ціна відрізняється від максимального показника у межах 9 копійок:

• ТОВ «Енерджі Трейд Груп» – 6,98 грн;
• ТОВ «Волиньелектрозбут» – 6,97 грн;
• ТОВ «Газ АП» – 6,94 грн;
• ТОВ «Газпромпостач» – 6,90 грн;
• ТОВ «ЕРУ Трейдинг» – 6,90 грн.

Ще одна компанія – ТОВ «Агросинтез Трединг» пропонує газ по 6,88 грн за кубометр. А на другому місці у рейтингу найдешевшого газу розташувався Нафтогаз із 6,86 грн/м,. Найнижчу вартість палива у лютому пропонує ТОВ «Мегаватт Енерго» – 6,79 грн.

Найбільш очевидних варіантів, як цим компаніям (крім Нафтогазу) вдалося досягнути нижчих цін є два:

• Вони так само перепродають газ Нафтогазу, але з меншим прибутком;
• Вони знайшли змогу закупити газ на ринку за нижчою ціною.

Видається, що загалом працювати у збиток не буде ніхто, а тому варто схилятися до другого варіанту. Втім, не виключено, що встановлення «заниженої» ціни – це тимчасова жертва прибутком для того, щоб збільшити клієнтську базу і потім таким чином заробляти більше.

У підсумку виходить, що ринок зміг існувати навіть у дуже обмежених рамках. Втім, ключовим питанням залишається те, чи перевищує ціна, за якою Нафтогаз перепродає газ іншим постачальникам та продає своїм споживачам, ціну закупівлі газу Нафтогазом на ринку. Адже коли зниження ціни на українському ринку є штучним лише для умовного продовження існування ринку, говорити про велику перемогу не можна.

Так, ледь не 9 з 10 постачальників перепродають своїм клієнтам газ від Нафтогазу. А тому, якщо вартість продажу газу місцевим постачальникам нижча за вартість купівлі газу на ринку, Нафтогаз чекають величезні збитки У такому разі «різницю» між ринковою і фактичною ціною доведеться покривати із держбюджету, гроші до якого так само сплачує населення. Тобто, люди будуть фактично платити стільки ж, а уряд заробить політичні бали за фіктивне зниження тарифу на газ.

Раніше «Судово-юридична газета» перевіряла, хто платить за газ більше – українці чи громадяни ЄС.