Незазначення в товарно – транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажувально – розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення вантажу. Крім того, документи на перевезення товарно – матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі – продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 5 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.
Обставини справи
ТОВ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень – рішень.
Позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Місцевий та апеляційний суди позов задовольнили.
ДФС подала касаційну скаргу.
Позиція ВС
ВС погодився з рішеннями попередніх судів.
Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно – транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки, незазначення в товарно – транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажувально – розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, документи на перевезення товарно – матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі – продажу чи поставки, вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально – технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально – технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь – які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
