6

ВС встановив особливості оскарження податкового повідомлення-рішення, накладеного на АТ, його кінцевим бенефіціарним власником.

Акціонер господарського товариства, який не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов’язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов’язки.

Так, 23 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу компанії «Гордонз Імпекс ЛТД» («Gordons Impex LTD») на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/3508/17 (провадження № К/9901/31706/19) за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції встановив особливості оскарження податкового повідомлення-рішення, накладеного на акціонерне товариство, його кінцевим бенефіціарним власником.

Обставини справи

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Квант» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов’язань господарському товариству.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що особа має право на апеляційне оскарження виключно, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містили висновку про права й обов’язки акціонера, а доводи останнього, що рішення суду безпосередньо вплинуло на його інтереси як акціонера, були необґрунтованими.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанції – без змін.

Висновок Верховного Суду

Рішення суду, яким був вирішений спір щодо податкового обов’язку платника податків – господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов’язок засновника (засновників) товариства з огляду на визначений Конституцією України (стаття 67) і Податковим кодексом України (статті 36, 38, пункт 87.7 статті 87) персоніфікований характер податкового обов’язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблений такий висновок.

Оскільки акціонер не є учасником (суб’єктом) правовідносин щодо збільшення суми грошового зобов’язання згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а прийняте за наслідками його перегляду в судовому порядку рішення суду першої інстанції не містило прямого висновку про права (та/або обов’язки) компанії, позивач не має права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

Акціонер (учасник) господарського товариства, який відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов’язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого в цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов’язки.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідає правильному застосуванню норми частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов’язки кінцевого бенефіціарного власника, оскільки така особа не є суб’єктом оскарження в розумінні цієї норми. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії «Гордонз Імпекс ЛТД» («Gordons Impex LTD») на підставі пункту 3 частини першої статті 305 цього Кодексу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.