Зразок шлюбного договору>>> – придбати

Дія шлюбного договору, як і будь-якого іншого договору, може бути припинена. У СК передбачено можливість припинення шлюбного договору шляхом взаємоузгодженої відмови від нього або розірвання у судовому порядку. Відмова від договору здійснюється за бажанням сторін (ст. 101 СК), у той час як для його розірвання потрібне відповідне рішення суду (ст. 102 СК). Відповідно до ч. 1 ст. 101 СК одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

Право на відмову від шлюбного договору визначено в СК вперше. Зазначена законодавча конструкція не позбавлена суперечностей. На думку З. В. Ромовської, законодавчою підставою для формування права на відмову від шлюбного договору була норма про відмову від правочину, закріплена у ст. 214 ЦК. Відмова від договору має наслідком двосторонню реституцію, а у разі розірвання договору він втрачає чинність лише на майбутнє (Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. С. 204). Не погоджуючись з наведеними аргументами, О. В. Дзера зазначає, що у разі взаємоузгодженої відмови від договору відбувається розірвання договору, а тому взаємна відмова, відповідно, має оформлюватися правочином про розірвання договору, а не про відмову від нього (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С., Луця В. В. Київ: Юрінком Інтер, 2006. С. 364). І. В. Жилінкова також зазначає, що поняття «розірвання договору» в теорії права є загальним і застосовується як до випадків добровільного, так і судового розірвання договору. Заміна поняття «розірвання договору за згодою сторін» на «відмову від договору» вбачається зайвою і лише додала плутанини в цьому питанні (Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. І. В. Жилінкової. Харків: Ксилон, 2008. С. 335).

Згідно з ч. 2 ст. 101 СК подружжя має право відмовитися від шлюбного договору, тобто припинити його дію за взаємною згодою. Зокрема, така відмова може мати місце, якщо виконання за договором втратило інтерес для дружини та чоловіка, тобто коли результат виконання перестав являти для них цінність.

Погоджена воля подружжя про відмову від договору потребує спеціальної фіксації. У зв’язку з тим, що шлюбний договір укладається у нотаріальній формі, відмова від нього також потребує нотаріального посвідчення. Відповідно до ч. 2 ст. 101 СК відмову необхідно вчиняти у формі подачі нотаріусу заяви про це. На жаль, відповідна нотаріальна дія в чинному законодавстві спеціально не врегульована, що викликає ряд питань щодо того, хто з подружжя повинен подавати таку заяву, в якому порядку та формі тощо.

В ч. 2 ст. 101 СК вперше визначається момент припинення прав та обов’язків учасників шлюбного договору. Так, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються: а) з моменту подання нотаріусу заяви про відмову від нього; б) з моменту його укладення.

Якщо припинення шлюбного договору відбувається в день подачі заяви про відмову, то настають правові наслідки, аналогічні наслідкам при розірванні будь-якого цивільно-правового договору. За загальним правилом, встановленим в ч. 3 ст. 653 ЦК, у разі розірвання договору, зобов’язання припиняється з моменту досягнення сторонами згоди, тобто на майбутнє. Однак сторони можуть встановити й інший момент припинення зобов’язання. СК вперше закріплює можливість припинення дії договору саме з моменту його укладення.