Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 813/2519/17 та встановив, що перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Обставини справи

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Л» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2017 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області.

Головне управління ДФС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов’язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

ВС зазначив, що наведене свідчить про обов’язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюється лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об’єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Також ВС наголосив, що перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначати та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову) чи позапланову перевірку  платника податків.

Як встановили суди попередніх інстанцій, в ході спірної камеральної перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ придбало такі товари, засоби для миття, комп`ютерну техніку, спортивний одяг (взуття), паливо, побутову техніку та реалізовує товари (роботи, послуги): вугілля, труби, засоби гігієни, побутову хімію, телефони, послуг з розробки рухомого повітряного комплексу для магнітометрії земних шарів, розробки та дослідження структури матеріалів для виготовлення геофізичних електродів. Виходячи із вищенаведеного на підприємстві ТОВ відбувається обрив ланцюга по придбаних товарах та перетворення (пере сорт) реалізованого товару, що свідчить про порушення податкового законодавства та формування схемного податкового кредиту.

Отже, відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої встановлено нереальність здійснення господарської операції у зв’язку з відсутністю технічних умов для надання послуг та відсутністю кваліфікованих трудових ресурсів, що свідчить про те, що контролюючим органом фактично перевірено порядок визначення складу податкових зобов’язань та повнота їх нарахування, а це відповідно до пункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

ВС відзначив, що за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про протиправність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2017 року та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловив позицію щодо сплати податку внаслідок прощення боргу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.