Скаржник не скористався наданим йому процесуальним правом та у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом апеляційної інстанції за адресою, зазначеною самим скаржником в апеляційній скарзі, та, в подальшому, посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про дату, час та місце судового засідання є порушенням норм процесуального права, може бути розцінено Судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи№ 910/16409/15.
Так, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник не скористався наданим йому процесуальним правом та у судове засідання, яке відбулося 13.11.2019, не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі необхідні дії з метою належного повідомлення про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції надсилав поштову кореспонденцію на адресу, яку ОСОБА_1 зазначив у свої апеляційній скарзі, проте поштову кореспонденцію скаржник не отримував і відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Апеляційний суд ухвалою від 10.10.2019 повідомив скаржника про відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначення до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.11.2019.
Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, направляючи скаржнику судову кореспонденцію у справі за адресою, зазначеною останнім у своїй апеляційній скарзі, не порушив норм процесуального права.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді апеляційної інстанції (оскільки сам і подав апеляційну скаргу, також виклавши в ній свої доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції), повідомлявся про дату, час та місце судових засідань за вказаною ним адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, з метою дотримання своїх процесуальних прав, має стежити за подальшим рухом справи, як шляхом отримання кореспонденції ним або уповноваженим представником, так і за допомогою офіційних джерел, зокрема, ЄДРСР. Ухвала апеляційного господарського суду від 10.10.2019 була оприлюднена в ЄДРСР.
При цьому, суд касаційної інстанції також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В’ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою сторони в розумні «інтервали часу» мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Окрім цього, колегія суддів звернула увагу, що оскаржуваною ухвалою було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а тому Суд також відхилив посилання скаржника на положення статті 310 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керувався принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України». Цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
