13

 

Рішення ВС у справі №712/9213/18 https://cutt.ly/Zjp5C9o

 

Позивачка у справі №712/9213/18 оскаржила своє звільнення з роботи.

Зазначила, що під час щорічної відпуски вона захворіла, на підтвердження чого надала до відділу кадрів листок непрацездатності.

Однак, її було звільнено за прогул (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП). Підставою стала відсутність заяв про продовження відпустки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.80 КЗпП та п.1 ч.2 ст.11 ЗУ «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

ВП ВС зауважила, що законодавство не передбачає ні звернення із заявою про продовження відпустки, ні отримання згоди роботодавця, оскільки:

  • ▫️період відпустки вже узгоджено;
  • ▫️неможливість її використання у визначені дати спричинена незалежними обставинами.

Обов’язком працівника є повідомлення роботодавця про належно засвідчену тимчасову непрацездатність.

Повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб.

Надання листка непрацездатності можливе після виходу з відпустки.

Якщо працівник уже подав заяву про відпустку, то в разі вибору ним варіанта її «продовження» подавати ще одну заяву не потрібно.

Продовження щорічної відпустки після тимчасової непрацездатності працівника відбувається автоматично та є обов`язком роботодавця. При цьому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від подання відповідної заяви.

Отже, надання позивачкою листка непрацездатності свідчить про її волевиявлення на продовження відпустки. Тож відсутність на роботі не можна кваліфікувати як прогул.

 

ZakonOnline