47

Суд: Відчинені двері магазину не свідчать про його роботу, а отже не є порушенням карантину (Жовтневий райсуд м. Запоріжжя у справі № 331/1132/20 від 06.04.2020)

Фабула судового акту: Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на всій території України введено карантин під час якого, зокрема, заборонено роботу торгівельних установ за виключенням тих, що є життєво необхідними (продуктові магазини, аптеки тощо).

З метою спонукання громадян та суб’єктів господарювання дотримуватись таких вимог законодавцем до Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено зміни, а саме останній доповнено ст. 44-3, яка передбачає відповідальність за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Тенденції судової практики починають показувати те, що протоколи про такі правопорушення часто-густо складаються незаконно та без належних на те підстав.

У даній справі стосовно громадянина було складено адмінпротокол за ст. 44-3 КУпАП відповдіно до якого останній 23.03.2020 року, працюючи у ФОП, не припинив роботу закладу «Вікна та двері», здійснював прийом відвідувачів, чим порушив вимоги підпункту 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Натомість суд, який розглядав цю справи у своїй постанові констатував відсутність у даної особи складу адмінправопорушення.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що згідно пояснень особи, яка притягалась до відповідальності у вказаному магазині працює його брат із дружиною. 23.03.2020 у денний час йому зателефонував брат та попросив заїхати до магазину, оскільки спрацювала охоронна сигналізація, а той не має вільного часу. Він погодився, прийшов до приміщення, вимкнув сигналізацію та вже вирішив виходити, коли до магазину зайшов чоловік та запитав про вартість дверей, якими торгує його брат із дружиною. Він йому повідомив інформацію, яку знав, запропонував вийти з магазину, щоб його зачинити, коли на побачив на сходах працівників поліції, які стали його звинувачувати у тому, що він здійснює прийом відвідувачів під час карантину. Вважає, що факт відкритих дверей у магазині не може свідчити про будь-яку діяльність, яку ані він, ані його брат не здійснювали.

Одночасно судом було встановлено, що особа, яка притягається до відповідальності не є суб`єктом господарювання, даних про те, що він є найманим працівником матеріали справи також не містять. Крім того, до протоколу не додано жодного документу, який би підтверджував, хто саме здійснює підприємницьку діяльність за вказаною адресою.

Водночас працівниками поліції суду не надано жодних доказів того, що вказаний громадянин здійснював прийом відвідувачів, відсутні пояснення свідків-покупців, факт продажу товарів жодним чином не зафіксований. Разом з цим, відкриті двері магазину не можуть свідчити про здійснення прийому відвідувачів з метою торгівлі та слугувати переконливим та достатнім доказом порушення правил карантину.

Таким чином суд прийняв рішення про закриття провадження у справі.

Джерело: ПРОТОКОЛ