Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 303/369/20 та встановив, що під зміною сімейного стану розуміється з’явлення  у сім’ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов’язані надавати утримання і які фактично знаходяться на утриманні. 

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів. Позивач зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Від шлюбу вони мають доньку, яка проживає разом із нею.

Рішенням суду збільшено встановлений розмір аліментів, що стягується з відповідача на утримання доньки, встановлено їх у розмірі 450,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Вказувала, що з часу ухвалення судового рішення, яким було встановлено, що відповідач офіційно не працює, має мінливий дохід, змінилися обставини, зокрема, відповідач з 1 травня 2019 року до 30 грудня 2019 року надавав послуги про прибиранню автобусних зупинок та придорожніх смуг, вартість яких становила 4200 щомісячно.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на утримання доньки, з 450,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття на 1/4 частину всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, врахувавши вимоги статей 182, 184 СК України, встановлений законодавством прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незміненим. Отже, у зв’язку із зазначеним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може  подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру алмінетів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням чи поліпшенням здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.  Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.

ВС зауважив, що під зміною сімейного стану розуміється з’явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.  Таким чином, особа, яка одержує аліменти – одержував аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров’я  або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров’я  платника аліментів

Суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши подані сторонами докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення розміру аліментів на утримання  дитини, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідач у 2019-2020 роках отримував стабільний щомісячний дохід, а раніше визначений судом розмір аліментів є меншим, ніж визначений законом як мінімальний, отже недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку.

ВС зазначив, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження неможливості виконувати свій обов’язок по утриманню дитини у визначений судом спосіб.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли настає відповідальність за прострочення зі сплати аліментів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.