5

Верховний Суд розповів про механізм виплати винагород державним виконавцям.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 400/4023/19 та встановив, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю  виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та втрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення виконання рішення.

Обставини справи

Відомо, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 105982,67 грн у межах виконавчого провадження та скасування постанов відповідача про стягнення виконавчого збору  у розмірі 105982,67 грн та про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2019 року.

В обґрунтування позову вказував на те, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення. Стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника призведе до подвійного стягнення суми виконавчого збору або стягнення без реального виконання рішення суду. Зазначав, що стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанні виконавчого документа. Вимога частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» може бути застосована у випадку хоча б часткового стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Так, судді ВС відзначили, що Кабінет Міністрів України постановою від 8 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у такому розмірі:

–  2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, – державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

– 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, – керівнику органу державної виконавчої служби  та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

ВС підкреслив, що згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному або частковому порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються:  реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

ВС зазначив, що аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю  виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення виконання рішення.

Так, матеріалами справи встановлено, що 25 січня 2019 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від 9 січня 2019 року про повернення виконавчого документа без виконання.

Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених суми за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом міста Миколаєва, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

ВС зауважив: таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанови П’ятого апеляційного адміністративного суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КЦС ВС зазначив важливі аспекти щодо надсилання копії скарги на дії виконавця.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Залишити відповідь