Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 312/262/18 та встановив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов’язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Обставини справи

З матерів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 50 000, 00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 5 000, 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області закрито адміністративне провадження відносно нього в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП. Отже, уповноваженою особою поліції було протиправно складено протокол за частиною другою статті 172-6 КУпАП, а представником прокуратури Запорізької області здійснено представництво цього протоколу в судах першої та апеляційної інстанції, чим обмежено його права.

Зазначав, що вищевказані дії відповідачів завдали йому суттєвих моральних втрат, душевних страждань, призвели до порушення нормальних життєвих та професійних зв`язків. З часу незаконного складання протоколу він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за свою професійну кар`єру, зазнав негативних наслідків, пов`язаних з руйнуванням сімейних відносин та родинних зв`язків, а також хвилювань у зв`язку з необхідністю проводити бесіди з адвокатами, бути присутнім на судових засіданнях. Незаконні дії відповідачів на тривалий час підірвали його репутацію в очах юридичної спільноти, суддів та пересічних громадян, у зв`язку з чим він вимушений застосовувати всіх необхідних заходів щодо їх захисту і поновлення, що, в свою чергу, потребує фізично-моральних зусиль та часу.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції та прокуратури, якими йому було заподіяно шкоду, що є підставою для її відшкодування.

Висновок Верховного Суду

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачі протиправно склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-6 КУпАП, відносно нього, чим завдали йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв’язків.

ВС зауважив, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її  результатом – моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи  відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи  бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову

При цьому, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов’язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про стягнення моральної шкоди з Держспоживслужби за неналежний розгляд звернення споживача: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.