Сам факт надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про вчинення автором дій, спрямованих на розпорядження авторськими майновими правами на цей твір, оскільки сам факт відкриття доступу до файлів, що містять у собі фотографічні твори, або надання фотографічних творів на електронному носії третій особі не є дозволом на використання об’єктів авторського права.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/22219/14.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач домовився з керівництвом ТОВ «Ф» про те, що зробить  фото об’єктів, які належать відповідачу, які в подальшому будуть використовуватись підприємством для рекламних цілей. Сторони домовилися про «символічний» гонорар за зроблені фотографії, проведено фотозйомку та створено фотографічні твори. У подальшому фотографії були передані не електронному носії відповідачу але той не розрахувався з позивачем та не продовжив співпрацю з ним.

Пізніше позивач виявив використання ТОВ на рекламних стендах  фотографічних творів, які  він створив. Він звернувся до адміністрації готельного підрозділу відповідача для отримання авторської винагороди за створені фотографії, однак у виплаті гонорару йому було відмовлено. При цьому адміністратор погодився припинити використання зазначених фотографічних творів.

Проте пізніше він неодноразово виявляв використання своїх творів на рекламних флаєрах та банері з рекламою послуг відповідача, після чого знову звернувся до ТОВ щодо стягнення авторської винагороди, у чому було відмовлено.

Районний суд задовольнив частково позов: заборонив ТОВ використовувати без письмового дозволу позивача його фотографічні твори, стягнув з ТОВ на користь  позивача моральну шкоду та грошову компенсацію, зобов’язав відповідача за власний рахунок публікувати в газеті відомості про допущені ним порушення майнових та немайнових авторських прав. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, оскільки предметом захисту у цій справі є авторські права на фотографічні твори, виконані у цифровій формі без зазначення імені автора, то виходячи з презумпції авторства, не автор, право якого ставиться під сумнів, має надати суду докази свого авторства, а особа, що оспорює таке право.

Суди попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів (цифрової фотографічної камери, файлів, що містяться на електронному носії фотографічної камери, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, завдяки якому цифрові оригінали фотографічних творів оброблялись), а також висновків комплексної фототехнічної експертизи комп’ютерної техніки програмних продуктів, встановили, що первинні зображення фотографічних творів зроблені на камеру, що належить позивачу.

ВС зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що автором спірних фотографічних творів є позивач і, як наслідок, саме йому належать первинні авторські немайнові і майнові права на ці твори.

Суд встановив 64 випадки використання фотографічних творів авторства позивача у рекламній продукції, що рекламує діяльність відповідача, та на 28 вебсторінках мережі Інтернет.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що створені позивачем фотографії в електронному вигляді були передані ним представнику відповідача з метою їх подальшого використання саме з метою реклами, а гонорар за виконану роботу мав символічний характер. Таким чином, позивач сам добровільно розпорядився своїми авторськими правами на вищезгадані твори, знаючи мету, з якою їх збирався використовувати відповідач, надавши відповідні фотографічні твори ТОВ.

Однак ВС зауважив, що сам факт надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про вчинення автором дій, спрямованих на розпорядження авторськими майновими правами на цей твір, оскільки сам факт відкриття доступу до файлів, що містять у собі фотографічні твори або надання фотографічних творів на електронному носії третій особі не є дозволом на використання об’єктів авторського права.

Більш того, частина третя статті 426 ЦК України, частина перша статті 443 ЦК України, стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» покладає на будь-яку третю особу обов`язок не вчиняти жодних дій з об`єктом права інтелектуальної власності, у тому числі використання, без спеціального дозволу автора, оскільки використання твору здійснюється лише за згодою автора.

Випадків дозволеного використання фотографічних творів без згоди автора судом не встановлено.

ВС наголосив, що суд апеляційної інстанції уваги не звернув на вищевикладене, у зв`язку з чим дійшов невірних висновків з порушенням норм матеріального права і помилково скасував рішення суду першої інстанції, що відповідало закону.

Постановою Верховного Суду постанову Апеляційного суду м. Києва скасовано, рішення Дніпровського районного суду м. Києва в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю на користь особи суми компенсації в розмірі 2 387 720,00 грн замість відшкодування збитків або стягнення доходу змінити шляхом стягнення із ТОВ на користь особи суми компенсації в розмірі 100 000 грн замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо неналежного розгляду скарги громадянина.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.