Питання права власності завжди є актуальним та важливим. Інколи через брак інформації люди роблять ризиковані або необдумані кроки, що пізніше стають джерелом проблем.
Чим відрізняються договір довічного утримання, спадковий договір, заповіт та договір дарування – відповідає фахівчиня Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлія Лобчинська.
Договір довічного утримання
На сьогодні найбільше міфів виникає навколо договору довічного утримання (догляду), оскільки ним дуже часто прикриваються недобросовісні набувачі.
Хто може укладати
Як правило, такий вид договору обирають особи, які потребують сторонньої допомоги, одинокі сімейні пари, сім’ї людей похилого віку з непрацездатними дітьми або дітьми з інвалідністю, люди похилого віку, позбавлені опіки та піклування близьких та інші з метою забезпечити собі утримання та (або) догляд довічно.
Однак статтею 746 Цивільного кодексу України передбачено, що відчужувачем за договором довічного утримання може бути будь-яка особа незалежно від її віку та стану здоров’я.
Укладається письмо та посвідчується нотаріально
Договір довічного утримання належить до договорів, для яких передбачена обов’язкова письмова форма укладання та нотаріальне посвідчення (стаття 745 Цивільного кодексу України). Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання договору недійсним.
Водночас право на нерухоме майно виникає з дня державної реєстрації такого права в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Право власності набувача є обмеженим
Важливим моментом є те, що право власності є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину (стаття 754 Цивільного кодексу України). Ще один нюанс – набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
Спадковий договір
Альтернативою договору довічного утримання є спадковий договір, який полягає в тому, що набувач зобов’язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача і в разі його смерті отримати право власності на майно відужувача.
Майно переходить набувачу після смерті власника
Повноцінний перехід права власності (володіння, користування, розпорядження) до набувача, відбувається після смерті відчужувача. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження (стаття 1307 Цивільного кодексу України).
До спадкового договору не застосовуються правила спадкування за законом чи заповітом
Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до іншого з подружжя, а в разі смерті другого, майно переходить до набувача за договором, який може не бути членом родини.
Особливості спадкового договору за участі подружжя полягають у тому, що предметом спадкового договору може бути майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також те, що є особистою власністю будь-кого з подружжя (стаття 1306 Цивільного кодексу України).
Укладається письмо та посвідчується нотаріально
Спадковий договір завжди укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі (електронній базі даних, яка містить відомості, про посвідчені спадкові договори). У разі недодержання сторонами такої вимоги спадковий договір визнається нікчемним.
Заповіт
Ще одним різновидом передачі права власності за волею власника є заповіт.
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України).
Заповідач вільний у виборі спадкоємців
Заповідач є вільним у виборі спадкоємців – може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом та передати своє майно не лише родичам, а й зовсім чужим людям, які не є членами родини. Спадкоємцями може бути одна або декілька осіб.
Кого не можна позбавити права спадкування
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині:
- малолітні, неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
- непрацездатна вдова (вдівець);
- непрацездатні батьки спадкодавця.
Такі особи мають право успадкувати майно незалежно від змісту заповіту. В такому випадку закон гарантує їм половину частки, яка б належала кожному з них, у разі відсутності заповіту (стаття 1241 Цивільного кодексу України).
Заповіт можна змінювати безліч разів
Заповідач може в будь-який момент змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Змінювати заповіт можна безліч разів і кожний новий заповіт скасовує попередній (стаття 1254 Цивільного кодексу України). Кожен новий варіант заповіту потребує нотаріального посвідчення.
Спадкоємець отримає свідоцтво про право на спадщину після закінчення встановленого шестимісячного строку. Цей строк починається з часу відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Договір дарування
Договір дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона дарувальник передає або зобов’язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно у власність.
Важливо: у випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.
Моментом укладення договору вважається передання майна, окрім випадків, коли дарувальник зобов’язується передати обдаровуваному майно у майбутньому. В такому випадку, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ст.722 Цивільного кодексу України).
Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру.
Спільне й відмінне
Спільне
Перелічені вище правочини є тотожними у єдиному намірі власника відчужити майно на користь іншої особи за власним волевиявленням. Всі перелічені правочини потребують нотаріального посвідчення, крім деяких виключень за договором дарування (наприклад, дарування рухомих речей, предметів особистого користування тощо).
Відмінне
Відмінності полягають у моменті набуття права власності та умов їх набуття (або їх відсутність). Ще однією важливою відмінністю даних правочинів є можливість визнання їх недійсними в судовому порядку та строки позовної давності.
Строки позовної давності
Для договору дарування – 1 рік (ст. 728 Цивільного кодексу України);
Для договір довічного утримання, спадкового договору, заповіту – 3 роки.
Вартість послуг нотаріуса
Вартість послуг нотаріуса в кожному випадку індивідуальна.
Перед тим як укласти договір
Перед тим як укласти будь-який із зазначених правочинів, необхідно зважити всі «за» та «проти» та усвідомлено обрати саме той вид правочину, який є найкращим для кожного і в конкретній ситуації.
Щоб отримати безоплатну правову консультацію, інформацію або роз’яснення з питань права власності, звертайтесь до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
