Застосовуючи положення ст. 87 КПК (недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини) при оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу (ВС) № 359/7742/17.

Обставини справи

Вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 3 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило загибель кількох осіб). Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано в частині звільнення від відбування покарання. У касаційній скарзі захисник посилається на недопустимість доказів, отриманих в ході слідчих експериментів, які проводилися за участю свідка, якому в подальшому було оголошено про підозру та висунуто обвинувачення у кримінальному провадженні.

ВС залишив оскаржувані судові рішення без змін. Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, ВС виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Захисник у касаційній скарзі ставить під сумнів допустимість протоколів проведення слідчих експериментів за участю особи, а також висновків інженерно-технічної експертизи та судової автотехнічної експертизи. Проте такі твердження колегія суддів визнала неспроможними, оскільки слідчі експерименти за участю особи проведено в рамках кримінального провадження та за участю його захисника і двох понятих.

Крім того, особою надані аналогічні показання вже під час судового розгляду. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, місцевий суд належним чином вмотивував допустимими доказами, які було досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв’язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо особи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.