Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), може застосовуватися судом у разі врахування всіх фактичних обставин кримінального правопорушення. Думка потерпілої особи та висновок органу пробації щодо можливості застосування положень ст. 75 КК можуть бути враховані судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 цього Кодексу, під час призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення у мінімальних межах, визначених у санкції статті, однак не є вирішальними під час прийняття судом відповідного рішення. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №664/2526/19.

Обставини справи

За вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК. Звільняючи від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про чоловіка, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, добровільне відшкодування завданих злочином збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок органу пробації стосовно характеристики особистості обвинуваченого, відповідно до якого виправлення можливе без застосування до нього обмеження або позбавлення волі.

За ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного особі покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. Апеляційний суд констатував, що рішення місцевого суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням не можна вважати законним та обґрунтованим. Таке рішення було мотивовано тим, що місцевий суд, ураховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинен не лише вказувати на вид злочину відповідно до ст. 12 КК, а й виходити також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. У цьому випадку місцевий суд належним чином не мотивував своє рішення та фактично не врахував того, що чоловік, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, порушив одночасно декілька пунктів правил дорожнього руху, і саме недотримання ним правил призвело до наїзду на пішохода, який знаходився в цей момент на пішохідному переході, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину. На думку апеляційного суду, вказане свідчить про неможливість виправлення без відбування реального основного покарання у виді позбавлення волі.

Позиція ККС: залишено без змін вирок апеляційного суду. Обґрунтування позиції ККС: апеляційний суд, урахувавши конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення чоловіка без відбування покарання у виді позбавлення волі. При цьому думка потерпілої та висновок органу пробації щодо можливості застосування положень ст. 75 КК були враховані апеляційним судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 цього Кодексу, однак не є вирішальними при прийнятті апеляційним судом відповідного рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.