Як укласти шлюбний договір?
Договір про сплату аліментів на дитину
Шлюбний договір (з компенсацією)
Шлюбний договір оформлюється у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Момент укладення шлюбного договору і початок його дії можуть не збігатися. Маються на увазі випадки, коли початок дії шлюбного договору або частини його умов сторони пов’язують з відкладним обставиною (розірвання шлюбу і т.п.). Відповідно до положень ст.96 СК України, сторони можуть на свій розсуд в шлюбному договорі встановити загальний термін його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків, дія договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.Наприклад, подружжя може визначити в договорі термін проживання в будинку дружини або чоловіка після розірвання шлюбу або термін дії права на аліменти одного з них. Шлюбний договір припиняється в разі смерті одного з подружжя.
Які питання можна вирішити за допомогою шлюбного договору?
а) визначення в шлюбному договорі правового режиму майна – ст.97 СК України;
б) визначення в шлюбному договорі порядку користування житлом – ст. 98 СК України;
в) визначення в шлюбному договорі права на утримання – ст.99 СК України.
Розглянемо більш детально.
У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Так, дуже часто в суперечках про розподіл майна, придбаного під час шлюбу, одна зі сторін заявляє, що вклала в покупку майна свої власні кошти, або кошти родичів. Але не має достатніх доказів для підтвердження цієї обставини. Якщо в шлюбному договорі зафіксовано, що один з подружжя передає на потреби сім’ї певну суму або майно, ця обставина може бути використана як доказ у суді при визначенні частки кожного з подружжя в майні, набутого під час шлюбу.
Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Стаття 60 СК України встановлює загальне правило: майно набуте подружжям за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя. Основне призначення шлюбного договору дуже часто полягає в можливості подружжя врегулювати свої майнові відносини на власний розсуд, відступаючи від положень Сімейного кодексу. Сторони, наприклад, можуть включити до шлюбного договору положення, згідно з яким майно придбане в шлюбі є спільною частковою власністю (з визначенням часток кожного), виплати одному з них компенсації без виникнення права власності, визначити яка конкретна річ кому буде передана в разі розірвання шлюбу, таке інше.
У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Йдеться про право третіх осіб (дітей, родичів тощо) використовувати майно подружжя для власних потреб. Так, наприклад, шлюбний договір може включати положення про те, що дитина одного з подружжя від попереднього шлюбу має право на проживання в житловому приміщенні другого подружжя. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить чоловікові, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів. Чи не рідкісні випадки коли після припинення шлюбу один з подружжя продовжує проживати в житловому приміщенні другого з подружжя. На жаль, в відповідно до норм житлового законодавства України, розірвання шлюбу не припиняє права «колишнього» на подальше проживання (права користування) в приміщенні. Ось тоді, господар житлового приміщення і починає шкодувати, що знехтував можливістю проконсультуватися у юриста і укласти шлюбний договір.
Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбна договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Згідно ст.75 СК України право на утримання виникає у того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. У шлюбному договорі право на утримання може бути передбачено і для того подружжя, є працездатним, незалежно від матеріального становища останнього. Ці положення договорі заздалегідь гарантують утриманцям (частіше мова йде про дружину) матеріальної стабільності як в шлюбі так і в разі його розірвання. У договорі сторони можуть домовитися про припинення права на утримання, з виплатою компенсації. Крім того зазначена стаття передбачає спрощену процедуру примусового виконання обов’язку щодо утримання, шляхом вчинення виконавчого напису, тобто без звернення до суду.
Оформлення, зміна, розірвання шлюбного договору
Шлюбним договором регулюються виключно майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків. У сімейному законодавстві України шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, і не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. У шлюбний договір заборонена включати умови, які суперечать правам дитини або істотно погіршують становище одного з подружжя в порівнянні з тим, що є в законі. Шлюбний договір – це акт вільного волевиявлення сторін, тому у нього можуть бути включені будь-які умови майнового характеру, що не суперечать основам чинного сімейного законодавства.
Чи можна розірвати шлюбний договір?
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Право вимагати розірвання шлюбного договору надано одному з подружжя. Розірвання шлюбного договору можливе тоді, коли жодна з його умов не може бути виконано. До цього можуть призвести різні обставини: знищення майна, яке давало дохід, каліцтво, важка хвороба сторони договору. Позивач повинен довести, що підстава, яка викликала необхідність розірвати шлюбний договір, має істотне значення.
Шлюбний договір стає популярнішим з кожним роком, так як він дає можливість самостійно регулювати взаємовідносини між подружжям.
Шлюбний договір – це юридична угода, яка оформляють подружжя. Договір регулює лише майнові відносини, визначаючи права та обов’язки подружжя.
Існує три основних майнових правовідносин:
– правовий режим майна.
– порядок користування житлом.
– право на утримання.
В Україні заборонено договором регулювати особисті взаємини.
У ст. 92 Сімейного кодексу зазначено, що шлюбний договір можуть укласти подружжя, а також особи подали документи в ЗАГС. До 18 років шлюбний договір можна укласти з письмовим дозволом батьків або піклувальника, яке буде завірено нотаріусом. Але якщо особи вже перебувають у шлюбі, то дозвіл не потрібен.
Шлюбний договір необхідно скласти в письмовому вигляді, в трьох примірниках і запевнити нотаріусом. Нотаріус, в свою чергу, повинен розповісти всі аспекти договору, роз’яснити права та обов’язки.
Для укладення договору необхідно надати нотаріусу:
– паспорт;
– ідентифікаційний код;
– свідоцтво про шлюб або довідка, про подачу заяви;
– до 18 років дозвіл батьків.
Якщо контракт оформляли до реєстрації шлюбу, то контракт вступить в силу в день весілля. Зазвичай договір діє в період шлюбу, але подружжя може вказати інший термін дії контракту. Додатково можна вказати термін дії окремих договорів. Договір можна змінити за згодою подружжя. Для цього потрібно у нотаріуса написати заяву про відмову від шлюбного контакту. Розірвати контракт можна через суд при порушенні прав зазначених в договорі.
У шлюбному договорі можна вказати умови погашення боргів, поділ спільного майна, використання загального майна, фінансові обов’язки при розлученні. Договір ніяк не повинен обмежувати права дітей подружжя. Якщо подружжя громадяни різних країн, то договір можна укласти в будь-який з цих країн, за спільною згодою.
