Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 757/60219/16-ц.
Обставини справи
Позов до Публічного акціонерного товариства «Айбокс банк» та своєї матері про визнання договору іпотеки недійсним.
Суди дійшли висновку, що на час укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки від 26 грудня 2008 року малолітня не була власником житлового будинку, який виступав предметом іпотеки, не була в ньому зареєстрована, а тому дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину не вимагався.
При цьому суд зазначив, що порушень майнових прав дитини з боку батьків не відбулося, а тому позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.
Згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу, статтею 177 Сімейного кодексу та статтею 17 Закону «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Під час вирішення спорів щодо недійсності іпотечних договорів з підстав порушення житлових та майнових прав неповнолітніх осіб суди, зокрема, повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Установлено, що позивачка, яка була малолітньою, на час укладення договору іпотеки не мала майнових прав на будинок, який був переданий в іпотеку, та права користування вказаним будинком, була зареєстрована за місцем проживання батька.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 26 грудня 2008 року між матір’ю та ПАТ «Аграрний комерційний банк».
Постановою Верховного Суду рішення районного суду, постанову апеляційного суду залишено без змін.
