5

Спори, що виникають із страхових правовідносин: практика ВС.

Відмова у відновленні страхових виплат, призначених особі безстроково у зв’язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом проживання її в державі, з якою Україна не підписала міжнародний договір про страхові виплати і надання соціальних послуг, є необґрунтованою і такою, що порушує конституційні гарантії особи на соціальне забезпечення у зв’язку з втратою працездатності.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/9296/17.

Обставини справи                                                                       

З матеріалів справи відомо, що з позивачем стався нещасний випадок на виробництві.  Він отримував страхові виплати до січня 2014 року, після чого страхові виплати йому були призупинені у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. У 2015 році він звернувся до  Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про відновлення страхових виплат, але позивачу було відмовлено з тієї підстави, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.  Серед підписаних Україною договорів відповідного договору з державою Ізраїль немає.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини висновок щодо неналежного відповідача; в іншій частині рішення суду залишив без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

У частині п’ятій статті 48 цього Закону встановлено, що у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування України на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.

ВС зауважив, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачає наявність саме двосторонніх договорів між Україною та державою місця проживання отримувача страхових виплат у відповідній сфері соціального забезпечення, відповідно до якої право на отримання страхових виплат, в тому числі призначених безстроково у зв’язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянами України, які проживають за кордоном, фактично залежить від наявності відповідного міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України.

ВС зауважив, що результат аналізу положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У справі, яка переглядалась, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв’язку з втратою працездатності, Фонд не наводить аргументів щодо наявності вини особи у припиненні виплати страхових виплат або що існує закон, який зобов’язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.

При цьому колегія суддів вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, тому суд її не застосовує.

З урахуванням того, що позивач звернувся до належного органу соціального страхування на території України, колегія суддів визнає відмову у відновленні страхових виплат, призначених позивачу безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом проживання позивача в державі Ізраїль, з якою Україна не підписала міжнародний договір про страхові виплати і надання соціальних послуг, необґрунтованою і такою, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення Краматорського міського суду Донецької області і постанову апеляційного суду Донецької області та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився про звільнення державного службовця.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.