Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі  № 560/2080/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Г», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 2261222,92 гривень, з рахунків підприємства у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу. З позовної заяви вбачається, що податковий борг підприємства виник, починаючи з 2012-2013 років (на підставі поданих відповідачем декларацій).

Враховуючи відсутність клопотання про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом, Хмельницьким окружним адміністративним судом залишено позовну заяву без руху та запропоновано позивачу надати клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом. В подальшому суд першої інстанції ухвалами продовжив податковому органу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання зазначених ухвал суду першої інстанції податковим органом подано до суду заяву про поновлення строків звернення до суду, у якій вказано, що податковим органом в межах строків, передбачених законодавством, вживались всі можливі заходи щодо стягнення податкового боргу з відповідача. Зокрема, направлялись податкові вимоги.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, позовну заяву податкового органу у частині позовних вимог про стягнення податкового боргу у розмірі 909 268,67 гривень, який виник за межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, повернуто позивачеві.

Повертаючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилаючись на неналежний фінансовий стан, позивач на підтвердження цього надав повідомлення про безспірне списання коштів, повідомлення про стягнення коштів з рахунку боржника та виписки з рахунків, які датовані груднем 2019 року та 2020 роком. Проте з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що податковий борг у відповідача виник, починаючи з 2012-2013 років.

Висновок Верховного Суду

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстнації норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 Податкового кодексу України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання ( в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Також ВС зауважив, що  пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строк стягнення встановлюється до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Судами встановлено, що позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості звернутись з позовом про стягнення податкового боргу, який утворився з 2012-2013 років, у визначений законодавством строк. Також не вказано, що податковий орган звертався до суду з таким позовом, однак внаслідок несплати судового збору такий не був розглянутий судом.

Враховуючи відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду щодо частини позовних вимог про стягнення 909 268,67 грн,  суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для повернення адміністративного позову в цій частині податковому органу.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, у чому полягає процедура прийняття податкової декларації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.